Від самого початку існування Reimer Center поруч із цим простором розвитку та надії був Ярік. Молодий, енергійний, щирий. Його внесок важко переоцінити: Ярік допомагав у багатьох напрямках які створювались в Reimer Center. Та найбільше його серце було віддане дитячому руху, де він майже два роки активно працював з дітьми та підлітками.
Кожен, хто хоча б раз був у центрі в ті роки, знає: Ярік — це людина, яка вміє слухати, підтримувати й надихати. Для дітей він був наставником, старшим братом і другом. Ігри, розмови, прості речі, як-от спільні обіди чи прогулянки, — усе це створювало атмосферу довіри й тепла.
Та життя змінилось. Він став частиною Збройних сил України, вирушив на фронт, щоб захищати свою країну, свою землю і тих, за кого він так довго дбав у мирний час.
Нещодавно Ярік приїхав у коротку відпустку. Лише кілька днів, і звісно він завтітав в гості до Reimer Center. Клуб, у який він вклав стільки душі, знову наповнився знайомими усмішками, дитячими голосами й теплотою зустрічі. Діти радісно кинулися до нього — для них це була справжня подія. Вони пам’ятали його, сумували за ним і чекали.
Ярік провів трохи часу з старшою групою. Він знову проводив ігри, розмовляв, сміявся — хоча й ненадовго, але зміг повернутися у звичну роль. Це був момент перепочинку для нього — від реальності війни до реальності, в яку він щиро вірить: світлішої, мирної.
— Це важкі часи, — зізнається він. — Але я вірю, що коли все закінчиться, я зможу повернутися до того, що люблю найбільше — працювати з дітьми, бути частиною їхнього зростання, їхнього розвитку.
Ця зустріч у центрі була не лише символічною, а й дуже потрібною — і для дітей, і для нього самого. Вона нагадала, заради чого варто боротися, що є сенс, є надія і є майбутнє.
