Раз на місяць у Раймер Центрі відбуваються зустрічі для жінок військовослужбовців. Молитва за рідних, об’єднуючий спів, слова підбадьорення від людей, які як ніхто розуміють їхній біль, та спільна справа, за якою можна відволіктись і поспілкуватись — усе це наповнює їхній час разом.
Проте тиждень перед запланованою черговою зустріччю видався нелегким: масований обстріл Києва з новими жертвами (подібні новини завжди болем віддаються в серцях українців), а також посилення обстрілів передмість Запоріжжя. У лідерів Центру з’являлись думки про перенесення зустрічі. Але Ольга, волонтерка, що проводить художні майстер-класи, відповіла, що відміняти не потрібно.
«Зараз так важко планувати наперед. Ми не знаємо, що буде завтра», — пояснила вона свою позицію. Хоча Ольга і сама живе із сім’єю та чотирма дітьми у селі Біленьке Запорізької області, яке наразі часто опиняється під обстрілами, вона бачить сенс служити сьогодні, коли ще є час і можливість, а не чекати кращого періоду, який може і не настати.
Тож у вечір пʼятниці близько двадцяти жінок, об’єднаних спільною долею, зібралися разом. Багато хто з них із нетерпінням чекав цієї зустрічі.
Марина, християнка, яка має на фронті і чоловіка, і сина, ділилася тим, що є джерелом її сил та підбадьорення.
«Якщо ви ще не читаєте Біблію — читайте! Читайте українською мовою — вона така гарна», — щиро радила жінка. Особливо звертаючи увагу на книгу Псалмів, яка для неї стала особливою у ці часи:
«Господь близький до тих, чиї серця у скорботі, й спасає засмучених духом» (Пс. 34:19).
Навіть тоді, коли жінки, які живуть у постійному страху за своїх рідних, змушені робити вигляд, що все добре, вони можуть бути впевнені: Бог бачить їхню скорботу і є поруч. Марина переконана, що тільки знаходячи сили в Бозі, жінки можуть вистояти у своїх викликах і отримати справжнє підбадьорення саме від Нього.
Наступна частина вечора проходила у неформальному спілкуванні під час малювання. Учасниці визначалися зі смаками у музиці, змінюючи фоновий акомпанемент із гітари на піаніно та скрипку. Багато жартували та відчували себе максимально невимушено. Вони не підіймали серйозних тем, не плакали, а просто насолоджувалися моментом тут і зараз. Це був цінний час відновлення і відпочинку.
Такі зустрічі — це частина служіння Раймер Центру для тих, хто несе на собі тяжкість війни. Ми бачимо, як важливо дарувати жінкам місце для молитви, підтримки та відновлення. Саме тому ми прагнемо й надалі організовувати ці зустрічі, розуміючи, що вони приносять справжнє підбадьорення і зміцнюють серця в непрості часи.
