У Reimer Center відбулася зустріч Школи Без Стін — програми, спрямованої на підготовку та духовне формування молодих християнських лідерів. Цього разу зібралася невелика група учасників, однак це створило особливу атмосферу зосередження, відкритості та глибоких роздумів. Тема зустрічі — «Посвята Богові в служінні» — вимагала уважного внутрішнього слухання та чесності перед собою.
Тема цієї зустрічі була непроста — посвята Богові в служінні. У часи, коли війна знову і знову нагадує про себе, коли в місті часто вимикають світло, коли люди живуть у напрузі й невизначеності, розмова про посвяту звучить по-особливому. Бо посвята — завжди про вибір. Про те, що залишається в серці, коли все навколо хитке і непевне.
Лідери сіли в коло, хтось тримав у руках Біблію, хтось — блокнот із нотатками. У залі панувала атмосфера відкритості, довіри й тиші, в якій легше чути не лише слова, а й голос власного серця.
Оля — лідерка, яка веде служіння вже не перший рік сказала:
«Під час зустрічі, коли я сиділа й слухала інших, — сказала вона, — я ловила себе на думці: чи є речі, на які я можу проміняти Бога? Чи є щось, що я люблю більше за Нього?»
Вона зробила паузу, ніби перебираючи в думках важливе.
«І прийшла до висновку, що, можливо, такі речі й існують… Але Бог все одно — найважливіший і найцінніший у моєму житті. Він — те, що я не хочу втратити ні за яких обставин. І рухатися за Ним — того варте».
Усі мовчки слухали, ніби кожен пропускав ці слова через власний досвід. Бо в Запоріжжі, де життя щодня нагадує про свою крихкість, питання посвяти звучить інакше, ніж у спокійних містах. Тут кожен вірний крок за Христом — це вибір, зроблений посеред страху, темряви, невідомості. І саме тому він має особливу вагу.
Хоча людей прийшло мало, це були ті, хто по-справжньому служить Богові. Молоді хлопці й дівчата, які під час важких випробувань не відступили, не зупинилися, не опустили рук. Хтось волонтерить у місті, хтось служить дітям і підліткам, хтось навчає інших Біблії, хтось підтримує сім’ї, які живуть поруч із лінією фронту.
Їх небагато — але вони справжні. Вірні. Вогонь, який горить тихо, але яскраво.
Під час зустрічі говорили про те, що посвята не вимірюється кількістю людей. Вона вимірюється серцями, які не відступають. Іноді Бог збирає не натовп, а саме тих, хто готовий іти далі, хто прагне бути світлом у темряві війни. І в цей день в Reimer Center сиділи саме такі люди.
Запоріжжя, попри небезпеку, попри близькість до лінії фронту, залишається наповненим вірними послідовниками Ісуса Христа. Тут, у місті, де часом вимикають електрику, а сирени стають фоном життя, все одно формується духовне ядро — люди, які продовжують Його справу. Вони навчаються разом, підтримують одне одного, моляться, діляться переживаннями, служать тим, хто потребує допомоги.
