апоріжжя — місто сили й витривалості. Усього за тридцять кілометрів від лінії фронту тут щодня лунають сирени, але навіть у цих непростих умовах життя не зупиняється. Люди продовжують працювати, вчитися, допомагати одне одному, творити добро і надихати. Одним із таких місць, де тепло людських сердець перемагає холод війни, став Reimer Center. Саме тут, у партнерстві з клубами «Майбутнє», нещодавно відбувся особливий майстер-клас для дітей — день, який об’єднав творчість, майстерність і спільність. Близько двадцяти дітей різного віку прийшли цього дня до центру. На їхніх обличчях — цікавість і передчуття чогось незвичайного. Організатори зустріли учасників з теплими посмішками, запропонували чай, смаколики, а потім розповіли, що сьогодні хлопці й дівчата працюватимуть у двох майстернях: дівчата створюватимуть свічки, а хлопчики — дерев’яні підсвічники. Таким чином, наприкінці дня кожен матиме власноруч зроблений виріб — свічку і підсвічник, які можна буде поєднати у єдину композицію. У кімнаті, де зібралися дівчата, від самого початку панувала особлива атмосфера затишку. Тим часом у столярній майстерні кипіла зовсім інша, але не менш захоплива робота. Тут панував запах свіжої деревини й лаку, чути було звук пилки та шліфувальної машини. Хлопці, під наглядом майстра, вчилися тримати інструмент, розмічати деталі, шліфувати краї, клеїти основи. Для когось це був перший досвід роботи з деревом, але вже за годину на столах почали з’являтися справжні дерев’яні підсвічники — міцні, акуратні, з теплом рук, які їх створювали. І справді — такі заняття мають особливу силу. У світі, де багато чого навколо здається зруйнованим, важливо показати дітям, що вони можуть створювати. Що їхні руки, думки й серця — інструменти для добра. Уміння працювати руками формує не лише практичні навички, а й характер: терпіння, зосередженість, відповідальність. Коли всі вироби були готові, діти зібралися у великій кімнаті. Дівчата поставили свої свічки на дерев’яні підсвічники хлопців. Вийшло неймовірно красиво — прості речі, створені дитячими руками, наповнили простір теплом і світлом. Усі разом запалили кілька свічок, і в кімнаті настала тиха мить — кожен дивився на полум’я, ніби в ньому бачив надію. Сергій один із лідерів: — “Ми живемо в місті, яке щодня чує вибухи, але це не знищило нашого бажання творити. Навпаки — чим темніше навколо, тим більше хочеться запалювати світло.” Після цього діти пили чай, ділилися враженнями, фотографувалися зі своїми роботами. Дехто вже запитував, коли буде наступний майстер-клас — і це, мабуть, найкраща ознака того, що день був вдалим. Reimer Center продовжує працювати, не зважаючи на виклики війни. Тут навчають не лише англійської чи столярної справи — тут виховують серця, показують, що добро має силу навіть тоді, коли навколо темрява. І кожен хлопчик, який сьогодні навчився тримати рубанок, і кожна дівчинка, яка зробила свічку своїми руками, — це промінчик надії для всього нашого міста. Бо Запоріжжя — це не лише місто біля фронту. Це місто, де горять свічки миру, віри й любові. І поки є такі місця, як Reimer Center, це світло ніколи не згасне
