Спільно з церквою команда Раймер Центру бере участь у служінні «Золоті дні» – це щомісячні зустрічі для людей похилого віку, або як їх називають між собою учасники «55+». Для багатьох це місце підтримки, де можна розділити віру, спогади, роздуми та просто поспілкуватись.
На цій зустрічі були присутні 60 жінок і чоловіків старшого віку. За цими зморшками, сивиною – не просто роки, а життя, сповнене випробувань, радощів і надій. Що вони згадують, відводячи погляд убік, де блукають їх думки, коли вони розглядають свої натруджені руки, що розповідають одна одній з блиском в очах, що не слабшає з роками? Можливо, минуле. А можливо, війна не дає їм мати спокійну старість і тримає їх в турботах за сьогодні. Адже своє сьогодні їм доводиться проживати в прифронтовому Запоріжжі в умовах війни: страх, самотність, потреба – це лише деякі їх виклики. Багато жінок вже овдовіли і залишились один на один з бідою. Близько половини присутніх – переселенці, що виїхали з окупованої території. Одна жінка з м. Бахмут ділилась тим, що заощаджень лишилось на кілька місяців, при тому що оплата житла втричі більша за її пенсію. Вона просто не знає, що робити далі. В очах решти присутніх вона бачила справжнє розуміння. Лікування, яке вони потребують, але не в змозі собі дозволити, те що також об’єднує більшість із них. Людмила поділилась, що найбільшою радістю для неї є зустрічі з дітьми і внуками. Такі цінні, бо такі рідкі. Проте ці люди не жаліються. Вони діляться своїм болем та викликами – але десь знаходять сили надіятись, що все ж таки щось буде краще…
Кожен з присутніх несе свій біль, свої втрати, свої переживання. Аби підтримати та бути поруч християни, Марина, Сергій та Анжела, готують для них розбір теми страждань і як Біблія вчить проходити їх. Сьогодні підіймалась тема домашнього насилля. Здавалось, що бабусям розмовляти про це…! Але декілька жінок визнали факт того, що це відбувалось в їх сім’ї, або в сім’ях близьких людей. І це повертало їх в минуле: минуле, яке згадувати не хочеться, але потрібно, щоб зцілитись. Вони дуже охоче брали участь у обговоренні, ділились своїми поглядами. «Коли мене бив чоловік і я кликала допомогу – ніхто не міг нічого зробити» – вигукнула мініатюрна жінка з косою. А Валентина наполягала, що чужі люди мають втручатись в «сімейні справи», коли мова про насильство. Говорили, як зрозуміти, що потрібна допомога, як можна допомогти і як Божа любов може зцілити навіть найглибші рани.
Ці зустрічі – це можливість подбати про старше покоління, виявити їм повагу за прожите життя. Це можливість в Раймер Центрі створити для них простір, де вони можуть бути відвертими, почутими, чути інших – адже вони так цього потребують. Це можливість з одними – розділити віру, а іншим – свідчити Євангеліє.
