Кожного травня українці відзначають День матері — міжнародне свято, коли вшановують материнську любов, турботу та самопожертву. Проте війна, яка вже забрала тисячі життів молодих чоловіків і жінок, перетворила це свято для багатьох на день болю. Для деяких матерів цей день більше ніколи не буде наповнений радістю — вони вже не почують слів привітання від своїх дітей, не зможуть обійняти їх при зустрічі, бо такої зустрічі вже не буде. Ніколи.
Завдяки партнерству ГО «Раймер Центр» із БФ «Перевал» та ГО «Гарне Місце» відбувся особливий захід для матерів, чиї сини загинули на війні. У залі Раймер Центру зібралося понад 50 людей, які пережили втрату. За вікном йшов дощ, що лише підкреслював атмосферу зібрання — серйозну, емоційну, наповнену спогадами та болем.
Віктор, волонтер БФ «Перевал», звернувся до матерів зі словами вдячності:
«Ми про вас памʼятаємо. Ми памʼятаємо про те, що є такі чудові матері, які виховали чудових хлопців і дівчат. Вони віддали своє життя, щоб ми могли бути тут, щоб ми могли жити спокійним життям. І ми не просто словами хочемо висловити вам подяку та пошану.»
Пастор однієї з запорізьких церков, Андрій, звернув увагу присутніх на Ісуса Христа, Який пройшов через смерть, щоб дати людям надію. Справжні слова втіхи складно знайти, коли мова йде про втрату. Але саме Бог є джерелом глибокої утіхи, Який розуміє біль кожного серця.
У другій частині заходу виступили учні та викладачі Бердянської музичної школи. Попри те, що м. Бердянськ нині окуповане, у Запоріжжі функціонує філія, де діти продовжують навчання. Вони співали зворушливі пісні про матерів, а викладачі виконували українські національні мелодії на саксофоні та фортепіано. У залі панувала тиша — жінки уважно слухали, змахуючи сльози з очей.
Після заходу продовжилось неформальне спілкування, де матері могли заповнити анкету щодо труднощів, з якими стикаються. Вони поділились чи могли б волонтери стати корисними для них. Адже волонтери мають намір і надалі підтримувати цих жінок і їх сімʼї, показати практичну турботу аби хоч трохи полегшити їх тягар.
Це була незвична подія, яка поєднала урочистість та святковість з глибоким сумом матерів, чиї сини вже віддали своє життя за країну, за кожного з нас. «З цими людьми потрібно плакати» – просто прокоментувала одна з учасниць заходу. Служіння людям, які переживають горе – це завжди непросто. Але сьогодні втрати – це частина життя. Маємо бути поруч!
