Дар’я одна із студентів Школи Без Стін— 16-річна дівчина з яскраво вираженим даром лідерства та сильним потенціалом. Сьогодні вона допомагає в розвитку дитячого руху в Раймер Центрі та співає у групі прославлення церкви «Нова Надія» (Асоціація МБЦУ).
Її шлях до віри почався в окупованому нині Бердянську, коли 8-річною дівчинкою вона вперше прийшла на дитячий клуб. Дар’я виросла в нехристиянській сім’ї, де панували сварки, пияцтво і бійки. «У той час церква була моїм порятунком. Вдома я бути не хотіла, у школі стикалася з булінгом, друзів у мене не було. Але в церкві мене щиро прийняли. Там мене любили і чекали», — ділиться вона. Це був ключовий період у її житті: вона спостерігала за своїми лідерами та мріяла стати такою, як вони.
Але війна раптово змінила все.
«Вже на третій день наше місто було окуповане. Та попри небезпеку, ми продовжували збиратися у пастора вдома. Це надихнуло мене і зміцнило віру». Згодом більша частина церкви виїхала до Вінниці, і Дар’я переїхала разом із ними. Це був важкий час: нове місто, нові люди, розлука з батьками, які залишилися на окупованій території. В Україні вона залишилася під опікою старших братів. Проте саме тут Дар’я прийняла найважливіше рішення в житті — охрестилася, присвятивши своє життя Христу.
У 15 років вона почала активне служіння в дитячому клубі.
«Коли я бачила дітей із неблагополучних сімей, я впізнавала в них себе і хотіла допомогти. Я хотіла турбуватися про них так, як колись подбали про мене». З бажання юної дівчини це виросло у справжнє служіння, яке продовжує працювати у Вінниці навіть після того, як Дар’я переїхала до Запоріжжя, щоб жити з братом.
Сьогодні вона продовжує служити дітям і знайшла духовну сім’ю у церкві «Нова Надія». Вона вчиться, розвивається і мріє, щоб усе її життя було пов’язане зі служінням. Дар’я із задоволенням відвідує сесії «Школи без стін»: «Нас об’єднує не тільки гарна атмосфера і приємне спілкування. Ми згуртовуємося довкола ідей, які важливі для служіння. Тут я завжди знаходжу щось нове».
Особливий вплив на Дар’ю справило усвідомлення, що лідерство неможливе без любові.
«Без любові нічого не вийде! Я звикла робити все сама і важко делегую обов’язки, бо боюся, що хтось зробить помилку. Але я розумію: щоб команда росла, їм потрібен досвід. Ми потребуємо любові, яка збудовує». Це одна зі сфер, над якою Дар’я хоче працювати, щоб її служіння ставало ще ефективнішим.
«Я не уявляю себе без дитячого служіння. Найцінніше для мене — це їх змінені життя».
Дар’я знає, який вплив може мати церква на дитину, бо пережила це сама. Тепер вона хоче стати тією людиною, яка допоможе іншим відчути любов і надію.
«Школа без стін» існує саме для того, щоб підтримувати молодих служителів, допомагати їм розвивати свої дари та реалізовувати покликання. І для таких, як Дар’я, це місце, де їхня віра може рости, а служіння — ставати ефективнішим.
